11.12.1994
Тактика “Захист російськомовного населення”
У 1994 році Росія починає реалізовувати тактику «захисту російськомовного населення» на чужій території.
11 грудня 1994 року розпочинається перша Російсько-Чеченська війна.
Причиною конфлікту стає прагнення Росії приєднати до себе Чеченську Республіку Ічкерію. Новостворена Російська Федерація де-юре не визнавала незалежність Чеченської Республіки.
Хоча, завдяки прийнятому в СРСР закону у 1990 році про зрівняння прав союзних та автономних республік, Чеченська Республіка Ічкерія отримала можливість реалізувати своє конституційне право на вихід зі складу СРСР з дотриманням усіх законодавчих норм та Конституції СРСР. Таким чином вона стала легітимною незалежною державою і частково визнаною (Афганістаном та Грузією).Тому агресивний напад Росії на Чеченську республіку можна вважати актом агресії проти незалежної держави та порушенням норм міжнародного права.
Російська сторона звинувачує чеченське керівництво на чолі із Джохаром Дудаєвим в ескалації конфлікту, попри постійні пропозиції останнього вести перемовний процес. Перша чеченська війна стала одним з найбільш масштабних збройних конфліктів у новітній історії, а битва за Грозний – найбільшою битвою в Європі з часів закінчення Другої світової війни.
Знаючи, що у військ Дудаєва немає засобів ППО, Росія активно використовує власну авіацію і фактично руйнує місто Грозний, столицю Ічкерії, та місто Аргун. Це та ж тактика, яку війська федерації використовуватимуть у всіх своїх військових інтервенціях у майбутньому. Внаслідок бойових дій велика кількість чеченських населених пунктів зруйнована, під час війни гине близько 120 тис. чеченських жителів, значна частина з яких — діти. Близько 200 тис. поранено, а майже половина населення Чечні стає біженцями.
Ця війна закінчується «мирним договором» в Хасав'юрті влітку 1996 року, але фактично – капітуляцією Москви. Російська армія втрачає у цій війні близько 15 тисяч солдатів загиблими (за неофіційними даними – 50 тис.), 2-3 тисячі осіб залишаються з інвалідністю. Точні втрати чеченського народу ніколи ніким не підраховувалися.